**2.25.** Це втілене Я (дегі) не є явним для почуттів, не є об’єктом думки та називається незмінним. Отже, пізнавши Я таким, не слід сумувати.
**Коментар:** 'Неявний Він' – Так само, як тіло та світ сприймаються у грубій формі, цей мешканець у тілі (шарірі) не сприймається у грубій формі; бо Він позбавлений грубого творіння.
'Немислимий Він' – Розум, інтелект тощо, хоч і не сприймаються почуттями, все ж таки входять у сферу думки; тобто вони є об’єктами споглядання. Однак це втілене Я навіть не є об’єктом думки; бо Він позбавлений тонкого творіння.
'Незмінний Він, сказано' – Це втілене Я називається незмінним, тобто в Ньому не буває навіть найменшої модифікації ніколи. Причиною всього є Пракріті (Природа); навіть у тій причинній Пракріті відбуваються зміни. Але в цьому втіленому Я немає жодної модифікації; бо Він позбавлений причинного творіння.
Ось, у шлоках двадцять чотири та двадцять п’ять через вісім ознак – 'неруйновний', 'неспалимий', 'нерозчинний', 'невисушуваний', 'нерухомий', 'неявний', 'немислимий' та 'незмінний' – дано опис цього втіленого Я шляхом заперечення (неті неті). А через чотири ознаки – 'вічний', 'всепроникливий', 'сталий' та 'прадавній' – опис дано шляхом ствердження. Однак, насправді, Його не можна описати, бо Він не є об’єктом мови. Як може мова тощо, що освітлені цим Я, освітити саме Те Я, яким вони освітлені? Отже, усвідомлення цього Я таким, яким Воно є, і є самим Його описом.
'Отже, пізнавши Його таким, не слід сумувати' – Отже, пізнавши або усвідомивши це втілене Я як неруйновне, невисушуване, вічне, прадавнє, незмінне тощо, тоді суму просто не може виникнути.
**Зв’язок:** Навіть якби хтось вважав втілене Я змінним, а не незмінним (що суперечить встановленій істині), навіть тоді сумування не є виправданим. Ця думка висловлюється в наступних двох шлоках.
★🔗
