**Благословенний Господь сказав (Коментар с. 38.1)** – О Арджуно! Звідки це малодуш’я напало на тебе в таку вирішальну мить? Воно не притаманне благородним, не веде до небес і не дарує слави.
**Коментар:**
**2.2. Тлумачення** – «Арджуна» – Мета звернення до нього цим ім’ям – вказати, що він має чисте, незаплямоване внутрішнє серце. Тому поява нечистоти – малодушності – в його природі є цілковитою суперечністю. Тож звідки ж воно взялося в нього?
«Кутасттва кашмалам ідам вішаме самупастхітам» – Виражаючи здивування, Господь каже Арджуні, що в такий момент, як війна, в тобі мало б прокинутися мужність та ентузіазм, але звідки це малодуш’я напало на тебе в такий невідповідний час!
Здивування виникає двома шляхами – через власне незнання та щоб пробудити іншого. Здивоване промовляння Господа тут має єдиною метою пробудити Арджуну, щоб увага Арджуни звернулася на його обов’язок. Підтекст слова «Кутах» (звідки) полягає в тому, що в основі цей недолік у формі малодушності не властивий тобі (твоєму справжньому Я). Це випадковий, а не постійний недолік.
Підтекст слова «самупастхітам» (напало, з’явилося) полягає в тому, що це малодуш’я виникло не лише в твоїх думках і словах; воно також увійшло в твої вчинки. Воно повністю огорнуло тебе, через що ти поклав свій лук і стріли та сів посеред колісниці.
«Анар’яджуштам» (Коментар с. 38.2) – Почуття, що виникають у мудрих, благородних людей, мають на меті лише їхнє власне благо. Тому в другій половині шлоки Господь спершу вживає вищезгаданий термін, щоб сказати, що малодушність, що виникла в тобі, не прийнятна для благородних людей. Причина в тому, що в цьому твоєму малодуші немає ані найменшої піклінності про власне благо. Благородні люди, що прагнуть блага, роблять своє благо метою як у діянні, так і у відреченні. Малодушність щодо їхнього обов’язку в них не виникає. Який би обов’язок не з’являвся перед ними згідно з обставинами, вони виконують його повністю та з ентузіазмом і старанністю заради досягнення блага. Вони не стають малодушними, як ти, і не ухиляються від війни чи будь-якого іншого обов’язкового діяння. Тож ухилення від обов’язку, що прийшов у формі війни, не сприяє твоєму благу.
«Асварг’ям» – Навіть якщо не брати до уваги питання блага і дивитися з мирської перспективи, небеса вважаються найвищим досягненням у світі. Але це твоє малодуш’я не веде і до небес, тобто результатом ухилення від війни через малодушність не може бути досягнення небес.
«Акіртікарам» – Навіть якщо метою не є досягнення небес, людина, що вважається доброю, робить лише ту роботу, що приносить славу у світі. Але це твоє малодуш’я не дарує слави (доброї слави) і в цьому світі; навпаки, воно приносить ганьбу. Тому поява малодушності в тобі є цілковито недоречною.
Тут, наводячи послідовність «анар’яджуштам, асварг’ям та акіртікарам», Господь вказав на три типи людей: (1) Ті, хто є людьми мислячими, бажають лише власного блага. Їхня мета, їхня ціль – виключно благо. (2) Ті, хто є людьми благочестивими, бажають досягнення небес через праведні вчинки. Вони вважають небеса єдиною вершиною і роблять їхнє досягнення своєю метою. (3) Ті, хто є людьми звичайними, шанують лише світ. Тому вони бажають власної слави у світі і вважають цю славу своєю метою.
Наводячи вищезгадані три терміни, Господь попереджає Арджуну, що це твоє рішення не битися не сприяє досягненню цілей мислячих і благочестивих людей – блага та небес – і також не сприяє досягненню мети звичайних людей – слави. Тож через оману твоє рішення не битися є найнижчим, що спричинить твоє падіння, приведе тебе до пекельних світів і принесе тобі ганьбу.
**Зв’язок** – Після того, як малодушність виникла, що робити далі? Щоб розвіяти це питання, Господь каже –
★🔗
