**О Арджуно! Ті, хто поринають у бажання, хто вважають небеса єдиною найвищою метою, хто знаходять насолоду в діях, спонуканих бажаннями та предписаних у Ведах, і хто стверджують, що немає нічого понад насолоди — такі необачні люди промовляють цю красномовну промову, яка приносить плід дії у формі переродження і яка описує численні ритуали для досягнення насолод та багатства.**
**Коментар:** **'Kāmātmānaḥ'** — Вони настільки поглинені бажаннями, що самі стають бажанням. Вони не сприймають жодної різниці між собою та бажанням. Їхня віра полягає в тому, що без бажання людина не може жити, жодна справа не може бути вчинена, і без бажання любина стає наче інертним каменем, позбавленим свідомості. Такі індивіди є **'kāmātmānaḥ'** (ототожнені з бажанням).
**Атман** залишається вічно незмінним, без збільшення чи зменшення, тоді як бажання приходять і йдуть, зростають і вщухають. Атман є часткою Верховного Господа, тоді як бажання належить до частки матеріального світу. Таким чином, Атман і бажання — абсолютно різні. Однак ті, хто поринув у бажання, не мають усвідомлення своєї окремої істинної природи.
**'Svargaparāḥ'** — На небесах досягаються найвищі божественні насолоди; тому саме небеса є їхньою найвищою метою, і вони постійно, вдень і вночі, прагнуть її досягти.
Тут термін **'svargaparāḥ'** позначає тих людей, які мають віру в небесні та інші світи, описані у Ведах та священних писаннях.
**'Vedavāda-ratāḥ pārtha nānyad astīti vādinaḥ'** — Вони знаходять насолоду в діях, спонуканих бажаннями та згаданих у Ведах, тобто вони тлумачать зміст Вед виключно в термінах насолод та досягнення небес; тому вони є **'vedavāda-ratāḥ'** (прив'язані до ритуалістичних частин Вед). На їхній погляд, немає нічого понад насолоди цього світу та небес; тобто, в їхніх очах не існує нічого окрім насолод — ні Бога, ні пізнання Атмана, ні звільнення, ні божественної любові. Тому вони залишаються повністю поглиненими насолодами. Потакання задоволенням є їхньою першочерговою метою.
**'Yām imāṁ puṣpitāṁ vācaṁ pravadanty avipaścitaḥ'** — Ті необачні люди, яким бракує розрізнення між реальним і нереальним, вічним і тимчасовим, незнищенним і знищенним, промовляють цю красномовну промову Вед, яка описує мирське життя та насолоди.
Тут значення терміна **'puṣpitām'** (квітуча, красномовна) полягає в тому, що промова, що описує досягнення насолод та багатства, є лише квітами та листям, а не плодом. Задоволення приходить лише від плоду, а не від краси квітів та листя. Та промова не приносить тривалого плоду. Плід тієї промови — насолоди небес тощо — лише здається прекрасним для очей; йому бракує постійності.
**'Janmakarmaphalapradām'** — Та красномовна промова приносить плід дії у формі переродження; бо вона надає значення лише мирським насолодам. Прив'язаність до тих насолод є причиною майбутніх народжень (Гіта 13.21).
**'Kriyā-viśeṣa-bahulāṁ bhogaiśvarya-gatiṁ prati'** — Та красномовна, тобто зовні приваблива, промова, яка описує дії, спонукані бажаннями, для досягнення насолод та багатства, рясніє різноманітними ритуалами. Тобто, ті дії включають багато типів процедур, багато видів дій, які потрібно виконати, вимагають багатьох видів матеріалів, а також потребують значного фізичного зусилля тощо (Гіта 18.24).
★🔗
