Бгаґавад-ґіта

Дхрітараштра сказав: О, Санджая! Що зробили мої сини та сини Панду, зібравшись на священному полі Курукшетра і бажаючи битися?

Санджая сказав: Побачивши армію Пандавів, вишикувану в бойовому порядку, цар Дурйодхана тоді наблизився до свого вчителя Дрони й промовив ці слова.

Поглянь, о Вчителю! на це велике військо синів Панду, вишиковане сином Друпади, твоїм мудрим учнем.

Тут є герої, могутні лучники, рівні у битві Бхімі та Арджуні; Ююдхана, Вірата та великий воїн Друпада також присутні.

Дхріштакету, Чекітана і доблесний цар Каші, Пуруджит, Кунтібходжа і Шайб'я, найкращий з людей.

Могутній Юдхаманью та доблесний Уттамауджас, син Субхадри (Абгіманью) та сини Драупаді — усі вони великі воїни.

О найкращий з двічінароджених! Пізнай також тих, хто найвидатніший на нашому боці, провідників мого війська; їх я називаю тобі для твого відома.

Ви самі й Бхішма, Карна й також Кріпа, переможний у війні, Ашваттхама, Вікарна, й також син Сомадатти (Бхурішрава).

А також багато інших героїв, готових віддати своє життя заради мене, озброєних різноманітною зброєю та ракетами, усі досвідчені у битві.

Наша армія, захищена Бхішмою, недостатня; але їхня армія, захищена Бхімою, достатня.

Тому, стоячи на своїх місцях у всіх підрозділах армії, захищайте всі Бхішму з усіх боків.

Тоді шанований і славний дід Бхішма, найстарший з Кауравів, щоб порадувати Дурьйодхану, видав левиний рев і затрубив у свою мушлю.

Потім раковини, литаври, барабани та роги раптом залунали всі разом, і цей звук став оглушливим.

Потім Мадхава (Крішна) і син Панду (Арджуна), що сиділи на чудовій колісниці, запряженій білими кіньми, також засурмили у свої божественні мушлі.

Хрішікеша сурмив у Панчаджанью, Арджуна — у Девадатту, а Бгіма, що чинить страшні вчинки, сурмив у велику мушлю Паундру.

Цар Юдхіштхіра, син Кунті, затрубив у мушлю Анантавіджаю; Накула та Сахадева затрубили в мушлі Суґхошу та Маніпушпаку.

Цар Каші, чудовий лучник, Шикханді, могутній воїн на колісниці, Дхріштадьюмна, Вірата та Сатьякі, непереможний.

О володарю землі! Друпада, сини Драупаді та могутньорукий Саубхадра (Абгіманью) сурмили кожен у свою окрему раковину.

Той жахливий гуркіт, лунаючи небом і землею, розірвав серця синів Дхрітараштри.

Потім, побачивши синів Дхрітараштри, вишикуваних для битви, і коли застосування зброї мало ось-ось розпочатися, Арджуна, Пандава зі стягом, на якому зображено мавпу, підняв свій лук і промовив ці слова Хрішікеші, о володарю землі.

Арджуна сказав: О Ач'юто, постав мій колісницю між двома арміями.

Арджуна сказав: О Крішно, постав мій колісниці між двома арміями, щоб я міг побачити тих, хто стоїть тут, бажаючи битися, і дізнатися, з ким я повинен битися в цій битві, що починається.

Бо я бажаю побачити тих, хто зібрався тут битися, бажаючи в битві догодити злоумному Дурьйодхані (синові Дхрітараштри).

Санджая сказав: О Бхарато (Дхрітараштро)! Після таких слів Арджуни, Хрішікеша (Крішна) поставив найкращу колісницю між двома арміями.

Перед Бхішмою, Дроною та всіма володарями землі він сказав: 'О Партхо, поглянь на цих зібраних тут Куру.'

Там Арджуна побачив тих, хто стояв: батьків, дідів, вчителів, дядьків по матері, братів, синів, онуків і друзів також.

Побачивши в обох військах тестів та друзів, син Кунті, Арджуна, побачивши всіх цих родичів, що стоять у строю, сповнений смутку та співчуття, промовив таке.

Арджуна сказав: О Крішно! Побачивши цих моїх родичів, жадібних до битви і зібраних тут, мої кінцівки слабшають, рот пересихає, тіло тремтить, а волосся стає дибки.

Мої кінцівки слабшають, рот пересихає, тіло тремтить, і волосся стає дибом.

Гандіва (лук) висковзується з моїх рук, і моя шкіра палає. Я не можу навіть стояти, і мій розум ніби кружляє.

О Кешаво! Я бачу також несприятливі ознаки, і не бачу ніякого добра в убивстві своїх родичів у битві.

О, Крішно! Я не жадаю ні перемоги, ні царства, ні задоволень. О, Говіндо! Яка користь нам від царства, від насолод чи навіть від життя?

Ті, заради кого ми бажаємо царства, насолод і задоволень, ось вони, залишивши життя і багатство, стоять на полі битви.

Вчителі, батьки, сини, а також діди, дядьки по матері, тесті, онуки, швагри та інші родичі.

О Мадхусудана! Навіть якщо вони вб'ють мене, навіть заради панування над трьома світами, я не бажаю їх убивати; що вже казати заради землі?

Убивши цих синів Дхрітараштри, о Джанардано, яка радість буде нам? Убивши цих лиходіїв, лише гріх спіткає нас.

Тому, о Мадхаво ! Не годиться нам убивати синів Дхрітараштри, наших родичів; бо як можемо ми бути щасливими, вбивши своїх рідних?

Хоча ці люди, чий розум захоплений жадібністю, не бачать зла в знищенні родин та гріха у ворожнечі з друзями,

О Джанардано! Чому б нам, хто ясно бачить зло, заподіяне знищенням родів, не навчитися відвертатися від цього гріха?

При знищенні роду гинуть його давні релігійні обряди; зі знищенням духовності безбожжя охоплює весь рід.

О, Крішно! Через поширення беззаконня жінки роду розбещуються; і, коли жінки розбещені, о Варшнея, виникає змішання каст.

Змішання каст призводить до пекла нищівників роду та самого роду; бо, позбавлені жертвоприношень рисових кульок та води, їхні предки також падають у пекло.

Цими вадами руйнівників родини, що спричиняють змішання каст, нищаться вічні обов'язки касти та родини.

О Джанардано! Ми чули, що ті люди, у яких знищені сімейні релігійні практики, неминуче перебувають у пеклі на невизначений термін.

На жаль! Ми наважилися вчинити великий гріх, бо, прагнучи насолод царства, ми готові вбити своїх родичів.

Якщо сини Дхрітараштри, зі зброєю в руках, вб'ють мене в битві, мене беззбройного і нечинного опору, то це буде краще для мене.

Санджая сказав: Промовивши це, Арджуна, з розумом, охопленим смутком, на полі бою відкинув свій лук і стріли та сів на сидіння колісниці.